Про автора

  Джерела про Людмилу Огнєву

Зараз дуже важливо висвітлювати працю тих людей, які складали і продовжують складати український культурний простір Донеччини. У цьому сенсі доробок пані Людмили Огнєвої є дуже об'ємним, яскравим і показовим. Її вишиття, видання, публікації та громадська діяльність – надзвичайно вагома частка культурного простору Донеччини. І насамперед це велика просвітницька робота...

Людмила Огнєва Радіофізик за освітою, громадська діячка, журналістка, дослідниця й майстриня – за покликанням, Людмила Радіонівна Огнєва народилася 12 квітня 1936 року на Вінниччині. Сталося це, за її словами, "в неділю, в "сорочці", та ще й на Великдень!" Тож і доля судилася незвичайна.

На Донеччину приїхала ще дитиною, 1944 року. Разом з матір'ю жила в Торезі; після школи закінчила фізичний факультет Воронезького університету, де й почала працювати інженером-конструктором, а згодом викладачем у Воронезькому політехнічному інституті. До Донецька переїхала в 1966 році; понад десять років працювала в Донецькому політехнічному інституті, і ще деякий час – на шахті ім.Лутугіна в Торезі інженером-програмістом.

Зі здобуттям Незалежності пані Людмила поринула у вир політичної діяльності. Зокрема, була заступником голови обласної організації Народного Руху, згодом очолювала обласний відділ Союзу Українок – незмінно протягом 19 років.

Була заступницею директора громадського музею "Смолоскип" – "острівця" українства в обласному центрі. Стала лауреатом V Всеукраїнського конкурсу "Український вишитий рушник" і міжобласного конкурсу "Жінка Донбасу – 2007". У різний час була натхненницею та організаторкою кількох осередків народної творчості в Донецьку – зокрема, клубів "Світлиця" й "Чарівниця". Авторка та упорядниця понад 70 брошур і книг. А належність до творчих спілок – Національної спілки майстрів народного мистецтва України й Національної спілки журналістів України – була для Огнєвої дієвим засобом, а часом і зброєю у дослідній та просвітницькій роботі.

Людмила Огнєва як журналістка тривалий час була спецкором, а з 2014 року – і заступницею головного редактора газети "Україна козацька", досліджувала життя і творчість українських патріотів-шістдесятників. Зокрема, 2015 року видавництво "Смолоскип" випустило впорядковану нею велику книгу "Алла Горська. Душа українського шістдесятництва", яка на 23-му Форумі видавців у Львові була внесена до списку найкращих видань Форуму. Інша книга Людмили Огнєвої – "Воїн Армії Безсмертних" (pdf) – дала поштовх для створення на Державній студії документальних фільмів кінострічки про дисидента Василя Макуха, котрий вдався до самоспалення в 1968 році на Хрещатику...

Окремий "шмат життя" Людмили Радіонівни – мозаїки художників-шістдесятників. Вона доклала дуже багато зусиль для їх збереження, відновлення, забезпечення охорони на державному рівні. Серед авторів та виконавців монументальних творів – Григорій Синиця, Алла Горська, Віктор Зарецький, Галина Зубченко, Григорій Пришедько, Надія Світлична, Василь Парахін та інші відомі постаті шістдесятницького руху. Результатом цієї праці стало, зокрема, видання "Перлини українського монументального мистецтва на Донеччині" (pdf).

Ще на початку 2000-х пані Людмилі надходили пропозиції тривалий час попрацювати в Києві над тим чи іншим проектом, але вона ніколи не погоджувалася. "Моя праця найпотрібніша на Донеччині й Луганщині – там людей змусили забути надто багато важливого... Мої видання, більші й менші, завжди мають на меті закривати цілком конкретні інформаційні прогалини; виставки мої та інших майстрів наочно показують людям їх рідну Слобожанщину – і цілу Україну та її мистецьке багатство..." Тож і подорожували виставки разом із книгами та їх невтомною авторкою від міста до міста – найбільше по Донеччині та Луганщині, проте бували і в Києві, Санкт-Петербурзі, Воронежі, Ризі, Тирасполі...

Людмила Огнєва Коли почалася війна на Сході, небайдужі люди допомогли пані Людмилі врятуватися з окупованого Донецька. З 2015 року вона мешкала в Києві. Частина вишиваних робіт Людмили Огнєвої – те, що її друзям вдалося поступово вивезти з окупованої території – експонувалася у Музеї Івана Гончара восени 2015 року на великій виставці "Культурний простір Донеччини. Людмила Огнєва: Українське вишиття"...

Виставки Людмили Огнєвої обіймають багато цікавих і актуальних тем. Ось деякі з них:

  Історія України в орнаментах, пов’язаних з іменами видатних українців
  Чоловічі обереги – котильйони
  “Нездоланний дух” – копії вишиття видатних українських жінок-політв’язнів
  “Зриме Слово” – християнські символи у вишитті
  “Дерево життя” – вишиті картини за мотивами різних народів
  Весільні хусти, шерінки, нафрамиці
  “Пам’ять на життя” – орнаменти вишиття з сіл Чорнобильської Зони відчуження
  Обрядові рушники за традиційними зразками

Цікаво було спостерігати за розвитком окремих тем. Так, наприклад, глибоко шануючи свою малу Батьківщину, Вінниччину, пані Людмила поступово вишила велику колекцію рушників з народними орнаментами Східного Поділля. А група з сорока експонатів під назвою "Вишивані сорочки видатних українців" зрештою стала "Історією України в орнаментах, пов’язаних з іменами видатних українців", і на 2022 рік налічує вже близько 200 зразків, за кожним з яких – ціла історія його віднайдення та відтворення...

Кожен цикл робіт майстрині – чудове знаряддя просвітництва. А її розповіді про вишиття можна було слухати без кінця – вони вражали глибиною пошуків, були пронизані любов’ю до народного ремесла й рідної землі. Етнологи можуть сперечатися про викладені нею потрактування символіки народного та сучасного мистецтва, але, висуваючи свої гіпотези, пані Людмила завжди заохочувала людей до осмислення побаченого – і до самостійних досліджень у цій царині. Збирала довкола себе молодь і талановитих ентузіастів; уміла запалити їх ідеєю, надихнути до роботи – тому в багатьох своїх звершеннях мала помічників, меценатів, волонтерів, співупорядників. Не шкодувала часу на людей, охоче ділилася власними надбаннями. Будучи скромною й невибагливою в побуті, знаходила сили допомагати колегам-спілчанкам та українським патріотам, котрі залишилися на окупованій ворогом донецькій землі, і щиро та дієво переймалася їхніми проблемами.

Протягом 2018–2022 років виставки робіт усе частіше подорожували без своєї авторки – доводилося берегти здоров'я. Результатом такого незвично-"хатнього" життя пані Людмили стало впорядкування та видання 11 томів "Антології гуманної педагогіки" і ще ряду унікальних праць. Особливу увагу привертають видання 2020 року "Музика на полотні: Вишиття у народних піснях" (pdf) та альбом плакатів за експонатами виставки "Історія України в орнаментах" – "Молюсь за тебе, Україно!" (pdf).

Людмила Радіонівна Огнєва відійшла у засвіти в Києві, 29 квітня 2022 року. Ціле життя цієї незвичайної людини було молитвою за Україну, її Героїв, її талановитий і працьовитий народ. Молитвою у вишитті, у слові, у діях...



Джерела про Людмилу Огнєву:

  1. Всесвіт на вістрі голки: [Інтерв'ю з Людмилою Огнєвою] / Володимир Воловненко. − Газета "Україна молода". − Київ. − N80. − umoloda.kiev.ua – 05.06.2013. – pdf.
  2. Виставка "Культурний простір Донеччини. Людмила Огнєва: українське вишиття / [Катерина Міщенко]. − Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара". − old.honchar.org.ua – 04.11.2015. – pdf.
  3. Метафізика вишивки / Марія Прокопенко; фото Артема Сліпачука. − Газета "День". – day.kiev.ua – 05.11.2015. – pdf.
  4. Метафізика вишивки Людмили Огнєвої / Марія Прокопенко; фото НЦНК "Музей Івана Гончара". − Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара". − old.honchar.org.ua – 09.11.2015. – pdf.
  5. Виставка "Культурний простір Донеччини. Людмила Огнєва: українське вишиття / [Центр української культури та мистецтва]. − moemisto.ua – 08.06.2016. – pdf.
  6. "Людмила Огнєва: Українське вишиття". Виставка донеччанки у Львові / Ігор Галущак. – dianaplus.com.ua – 27.04.2017. – pdf.
  7. Історію України у вишиваних орнаментах презентувала у Львові переселенка з Донецька [Людмила Огнєва] / Галина Терещук. – Радіо Свобода. – radiosvoboda.org – 21.04.2017. – pdf.
  8. У Львові презентували унікальну вишивку родом з Донеччини – galinfo.com.ua – 30.06.2017. – pdf.
  9. У Львові з якогось переляку "зависло" питання виставки донецької вишиванки / Марина П'єцух – galinfo.com.ua – 27.03.2017. – pdf.
  10. Людмила Огнєва “З нами Бог і Україна”. − pokrovskmuseum.wordpress.com – 28.09.2017. – pdf.
  11. Глибинна історія України в вишивці / Володимир Березін. – konstantinovka.com.ua. – 27.10.2017. – pdf.
Окремі публікації на Facebook: